Сьогодні, 16 серпня, Ужгород вкотре став місцем проведення мирної акції, мета якої —
привернути увагу суспільства та держави до долі українських військовослужбовців, які
перебувають у полоні або вважаються безвісти зниклими.
Надія, що не згасає
Родини військовослужбовців, які місяцями, а іноді й роками не мають жодної інформації про
своїх рідних, вийшли на центральні вулиці міста. У руках — плакати, фотографії та прапори
бригад, у яких служили їхні близькі. Ці люди об’єднані спільним болем та спільною метою —
домогтися правди.
“Ми виходимо для того, щоб не дати світові забути про наших зниклих безвісти.
Ми у безвиході, оскільки ні Росія не підтверджує перебування наших рідних, ні
наші органи не можуть надати чітких відповідей. Але ми віримо, що вони є. Вони
не цифри, вони — люди, на яких чекають дружини, мами, діти”, — ділиться одна з
учасниць акції, чий чоловік зник безвісти на Донеччині ще на початку 2023 року.
Чому ці акції важливі?
Кожна така акція — це не лише крик душі родичів, а й спосіб тримати питання звільнення
українських полонених та пошуку зниклих безвісти у фокусі суспільної та міжнародної уваги.
Учасники заходу зазначають, що підтримка перехожих, сигнали автівок та розголос у медіа
додають їм сил продовжувати боротьбу.
Рідні зниклих героїв активно збирають будь-яку інформацію, спілкуються з тими, хто
повернувся з полону, та сподіваються на якомога швидший обмін.
Акції на підтримку військовополонених та зниклих безвісти стали вже регулярними для
Ужгорода. Ці люди доводять, що ніхто не забутий, а боротьба за кожного захисника
триватиме доти, доки останній з них не повернеться додому.
